Зіпсувала мені святковий настрій сахаджа-вата.
Вибралась я 24-го в місто з подвійною метою. Відвідати йожиків і потинятись по святковому місту. Як уже було сказано, сахаджа-йожики між собою майже не спілкуються. Щоправда, вони вибираються ще й на Хортицю, а я їм товаришити не в змозі. бо швидко втомлююся.
А тут, коли деяких товаришів старші стали вітати зі святом вони зашипіли, неначе парочка королівських кобр.
Тепер я впевнилась, що це мудро - мовчати. Бо варто заговорити - і вже хочеться тікати від тої компанії подалі.