Тиха вода греблі рве
Тиша, спокій і велика кількість українських прапорів наводять мене на думку, що непогано б було переселитись - може й не сюди, але, скажімо, до Рівного. Край, заселений доброзичливими бандерівцями, якраз підходяще місце для стукнутого інсультом йожика.
Ці люди нічого не просять у держави. Вони не вважають, що Україна їм чогось винна. Якщо тут немає де працювати - вони їдуть за кордон, і повертаються, і будують тут хати, схожі на писанки.
Оскільки робота у мене дурна і ризиковна - то може для мене десь і знайдеться місце. У якомусь диспанері.
Я тоді одужаю дуже швидко, я у цьому певна.
Хоча Запоріжжя чудово відзначилось у світлі останніх подій, все ж таки тривожно. А йожику ну зовсім не можна хвилюватись.
Українці, я вас люблю. Справжні українці. І хвала Богам, котрі дали мені розум це збагнути, а не горлати десь на площі "Расія" тільки тому, що я мала нещастя народитись росіянкою.
Жити в Расії новітнього фюрера я не бажаю аж ніяк.
Це, звісно, так - думки вголос. Зараз кудись перебиратись у мене здоровля нема.
З приємного - придбала гуцульського ліжника і купу сувенірчиків.

@темы: Я