Поетичне

[danapria]

07.05.2015 в 11:08

Пишет  Сова Эррла:

07.05.2015 в 09:19

Пишет  Yulita_Ran:

* * *
коли ти повернешся, в місті старому дощитиме.
каштани назустріч розкриють зелені вітрила.
ти знайдеш жінку, котра тебе любитиме.
як же інакше - адже в собі носила.

ти більше не знатимеш смороду поту і крові.
не розрізнятимеш типи снарядів за звуком.
руки твої і на мить не триматимуть зброї.
серце не розриватиметься від розпуки.

пам'ять уже не болітиме. все укриють
шаром нового життя - де війни не буде.
буде: бруківка, дощ, запах кави на площі Ринок.
тільки - подеколи - стане пекти у грудях.

лікар насупить брови: - звідки той біль фантомний?
втім, не хвилюйтесь, пане, з цим можна жити.
отже, ти житимеш. радісно. легко. довго.
гадки не маючи, де і чому був колись убитий.

спогади проростатимуть ніби трава з-під снігу:
кольором неба ввечері, снами на іншій мові.
станеш багато їздити. це принесе тобі втіху.
в котрійсь з мандрівок прокинеться пам'ять крові.

і ти - елегантний і стильний, до кінчиків пальців міський, -
впадеш на коліна, цілуючи землю без жодного слова...
але та мить ще далеко. може, за кілька віків.
просто ти мусиш знати: повернешся. обов'язково.
© Юліта Ран

@темы: читанка